24-08-14, Ужгород — Плоске
Туман над Ужанською долиною
Ранок почався зі складанням валіз на дах автобуса. Досвідчені учасники забігу позавертали валізи в великі сміттєві пакети. Цього року я купив пакети зеленого кольору. Нові бігуни почали переймати досвід і пакувати свої валізи в зелене.
Сашко Гавриленко на бусі керує процесом складання речей.
Всю ніч перед стартом йшов дощ. І західний кордон зустрів нас калюжами і туманом.
Символ старої епохи серйозно споглядав на нас… До речі від міста і області, крім машин ДАЇ і швидкої, він єдиний проводжав нас.
Команда разом потримала факел
і стартувала.
Наша перша зупинка-Невицький замок.
З його cтін відкривається чудовий краєвид на Ужанську долину.
Сьогодні Ужанська долина була вкрита білим туманом.
Команда занадто серйозна.
Але в доброму гуморі.
Роздивляється залишки стін і веж.
Хмари приносили нові порції дощу.
Дощ то починався, то закінчувався.
Постійно в замку живуть равлики.
В.о. міського голови, секретар Перечинської міської ради Юрій Мадяр роздивляється наш альбом.
Поки команда чекає на Ігоря з Маріуполя.
Ось і він.
Слухає вітання.
І символічно передає факел місту.
Нас супроводжує мешканка Перечина.
Ми вітаємо перехожих.
Всі чекають на обід на сходах районного фонда зайнятості.
Можете поки роздивитись краєвиди міста.
Дочекалися, тепер обідаємо.
На обід огірок, бутерброд з сиром і маслом, гарячий чай і банан на десерт.
Нас зустрічає Парк Шенборна.
Шукаємо частину України на мапі Австро-Угорщини.
Діти верхи на конях роздивляються наші листівочки.
Парк дивовижний.
Уважно слухаємо розповідь. Колись ось тут жили тури. Турів вже не має, а назви навколишніх сіл мають це слово.
Нарешті по обіді з`явилося сонце.
Дякуємо Вам за чудову екскурсію і бажаємо нових відпочиваючих на курорті Воєводино.
В Закарпатті в горах ростуть яблука. Карпати не пропускають холоду з півночі.
Розвиднілося нарешті.
Ведмедик знайшов собі друга.
А жабка ні.
Ми дякуємо Перечинському району, а саме головному спеціалісту відділу освіти, молоді та спорту Юрію Афанасьєву.
Ось тут в Плоскому на Свалявщині ми і будемо ночувати.
Розповідаємо директорові про наш маршрут.
Фотографуємось з ним на фоні гір.
Гори знову в тумані.
День закінчується з розбору особистих речей.
Сашко знімає валізи, а хлопці йому допомагають.
Світлана тримається і не сумує — попереду візит до відомої знахарки.